История

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА В КАМ'ЯНИХ ПОТОКАХ

Ця церква – один з не багатьох типових храмів Кременчуцького району, яким, з ласки Божої, судилося пережити страшні часи руйнування святинь Церкви Христової.

Храм присвячено Покрову Пресвятої Богородиці. Свято Покрови особливо шанувалось українським козацтвом, а також нашими селянами, оскільки село було козацьким.

Храм, побудований в 1913 році, так званому «новому руському» стилі.

Храм в плані - хрестово-купольний, з 1-им куполом, над притвором - дзвіниця. Фундамент складається з обтесаних кам'яних блоків, які брали з місцевих розробок, стіни - з червоної цегли. Храм не був розписаний. Не встигли, тому що розпочалась перша світова війна.

Достовірно можна сказати, що храм в недільні дні був заповнений парафіянами. Мешканці селища відрізнялись благочестям та щирою вірою. Вони не просто зазвичай відвідували храми Божі. Батьки, які не були на відправі з приводу, наприклад, хвороби, розпитували дітей, що читали з Апостола, з Євангелії, яку Херувимську співали і т.д. Тобто, наші селяни були свідомі і щирі в своїй вірі. Тому, мабуть, і парафія була діючою до середини 30-х років. її закрили в 1935 році.

Церковне життя відродилось за часів німецько-фашистської окупації. Храм, спустошений, позбавлений купола та дзвіниці, знов був наповнений богомольцями. За недовгий час люди позносили те, що уціліло: ікони, книги, ризи, сосуди.

Після закриття храму у 1961 році все було конфіс-ковано, частина знаходилась в музеї атеїзму, що знаходився в храмі, та й та зникла. Збереглося напрестольне Євангеліє XVIII ст..

Головне, що церковний дух не вмер. Старі парафіяни передали його далі — молодим, які прийшли до віри в 40-50 роках. І яке щастя, що молоді не зреклися віри, не розгубилися після другого закриття рідної церкви в 1961 році. Вони збиралися по хатах, співали церковні піснеспіви та народні «псальми», їздили до найближчих діючих храмів.

Ці золоті люди зберегли церковність для нащадків. І коли знову з'явилась можливість вільно славити Бога, вони зібралися і пішли по всіх інстанціях, добиваючись повернення храму, який був після закриття клубом. Потім, коли збудували нове приміщення клубу, в храмі зробили музей... атеїзму!

Незважаючи на перешкоди, відмови, зволікання з боку місцевої влади, правда Божа перемогла, і в 1990 році громада Покровської церкви була зареєстрована і їй було передано приміщення храму. Громаду складали парафіяни 40-50-х років, стійкі, працьовиті сільські люди. Вони відразу взялися за відтворення храму. Збирали кошти, невтомно працювали над зовнішнім та внутрішнім виглядом церкви. Відразу з'явився свій хор. Хористи всі ті роки співали в Успенській церкві м. Кременчука, тому «тримали себе в формі». І з призначенням першого настоятеля — священика Івана Коростиля (нині-пріснопамятного) молитовно-євхаристичне життя парафії налагодилось. За перший рік був зроблений ремонт, споруджено іконостас та кліроси, задзвонили нові дзвони, придбані в Москві.

Після Вознесіння Господнього, 1992 року, настоятелем церкви було призначено священика Сергія Панчука.
За останні роки храм змінився кардинально. Зроблені різблений іконостас, різблені кіоти, сінь та кліроси. Відбудовані купол (1994р.) та дзвіниця (1995р). У 1998 році розпочалося будівництво вкрай потрібного церковного будинку, який разом із храмом створив гармонійний ансамбль.

Звісно, що перелічені вище відновлені та будівельні роботи були б неможливі без допомоги благодійників. В різні роки різні підприємства і особи допомагали парафії.

При храмі діє недільна школа для дітей і дорослих, також є ясельна група для малечі. Також священики парафії опікуються дітьми що відбувають покарання у Кременчуцькій виховній колонії.

14 жовтня парафія відзначає храмове свято. Прихожани завжди з щирою радістю та гостинністю зустрічають гостей.
Ми вдячні всім благодійникам і тим, хто трудиться в славу Божу, молитовно бажаємо допомоги і покрову Пресвятої Богородиці.